Досліджено основні тенденції та закономірності становлення правописного та граматичного кодексів української літературної мови у першій третині XX ст., проаналізовано особливості реалізації кодифікованих у них норм у текстах публіцистичного та художнього стилів, а також лексикографічних працях. Визначено основні чинники лінгвокодифікації, розкрито специфіку лінгвістичної свідомості мовознавців першої третини XX ст., досліджено вплив на її формування ідей романтизму та позитивізму, мовної практики Т. Шевченка. Показано роль у даному процесі українських шкіл, театрів, православного духовенства, україномовної періодики. Проаналізовано проблеми становлення правописного кодексу української літературної мови, висвітлено історію формування правописів 1918, 1921 та 1928 рр., розкрито їх особливості. Розглянуто шляхи вирішення основних дискусійних питань орфографії у контексті тогочасної мовної практики. Проаналізовано особливості граматичної кодифікації української літературної мови, зокрема, розглянуто проблеми виокремлення, опису та термінологічного позначення лексико-граматичних класів слів у граматиках різних типів, дискусійні питання відмінювання та вживання окремих частин мови, а також синтаксичної кодифікації.

  Скачати повний текст